У царстві туманів і хмар

Далі дорога почала все крутіше забиратися вгору, але й види ставали більш мальовничими.

З краю дороги, по якій я підіймалась вгору, вниз збігав струмочок, перебігаючи через камені він заспокійливо і мелодійно воркотів, і хоча йшли ми у різних напрямах, але його компанія була дуже приємною і прикрашала мій маршрут.

Ще трохи крутих підйомів і почали відкриватись прекрасні панорамні види.

У вечір першої стоянки виставу давали тумани, фото з якими я вже викладала. Ліс повертав небу живильну вологу, яку отримав за день.

Наступного дня на небі з*явилось сонечко, блакитне небо прикрашали легкі білі хмари. За цей день зробила невеликий перехід, поповнила запаси Карпатського золота, тобто джерельної води (вона ду-уже смачна).

Сьогодні вражали уяву своїм виступом сонячні промені. Це була дійсно феєрична вистава.

Промені підсвічували гори, обкреслювали гірські схили, творили театр тіней, вимальовували чіткі контури, це дійсно чарівне і казкове видовище. Все, більше нічого писати не буду, краще самі подивіться

Весь наступний день йшов дощ, відбиваючи свої ритми по тенту палатки. Вітер, наче пес, що зірвався з ланцюга і відчув свободу, з виттям носився над вершинами гір.

Ввечері дощ припинився. І на сцену вийшли хмари.

Тепер, я, точно знаю, що хмари живуть високо в горах у Карпатських лісах. Вони там відпочивають, займаються своїми хмарними справами, а потім, коли приходить час, вони повільно підіймаються з лісу.

Маленькі, легкі хмаринки відразу пливуть до неба, а великі піднявшись, спочатку відпочивають на вершинах гір, і чекають коли до них приєднаються інші, а потім, немов великі сірі кити, вирушають в навколосвітню подорож по небесних просторах.

На сьогодні наче досить, далі буде