Вдосталь намилувавшись на дива та ігри природи, зібралась і рушила далі, треба було вже спускатись з гір.
Тільки зібрала речі й вийшла, почав падати спочатку невеликий град, а потім великий дощ. До речі, бачила що на одній з вершин ще й досі лежить сніг:) Але дорога знову вела до природного захисту - лісу.
Потім виводила на мальовничі полонини, всіяні квітами і дивувала красивими краєвидами
Ліс був казковий, повітря таке, що його пити можна. Шелестіли краплі дощу по листю дерев. Пухнастий мох прикрашав схили, квіти дивували своєю різноманітністю.
Весь шлях мене супроводжував своїм дзвоном гірський струмокПотім був ритуальний перехід через потічок:)
А далі вже Яремче, автобус і Івано-Франківськ, про який ще буде.









2 коментарі:
потічки милують око... ностальжі
я так и думала, что ты заценишь;)
Дописати коментар