У царстві туманів і хмар

Початок маршруту був з Яремче. Першим хто мене зустрів, коли вийшла з автобусу, був дощ, поки йшла містом він то посилювався, то ставав  дрібнішим. Але дорога потроху почала вести в гору в ліс, і під зеленим листяним шатром дощик веж був не так відчутний.

Йти було легко, свіже лісове повітря і приємна прохолода надавали сил.

Ось так крокуючи вперед, вдихаючи живильне повітря, милуючись височенними деревами,  і час від часу підставляючи обличчя дощу, вийшла до водоспаду.

Біля водоспаду є стіл і лавки, де можна перепочити. Дощик тим часом припинився, й дав можливість зробити зупинку, приготувати чай, та усмак помилуватись на стрімкість гірської води, на її вільний та бурхливий рух. Посидіти й послухати гуркіт і шепіт води.

Водоспад дуже красивий, вода настільки прозора, кришталева навіть, що здається дно зовсім поряд, але це враження оманливе і глибина там доволі велика.

Час за спогляданням та чаюванням збігав дуже швидко, і треба було рухатись далі.

Дорога знову вела між височенними деревами, насичені дощовою вологою яскраво-зелені барви тішили око, на шляху було багато мальовничих, заквітчаних прогалин.

Ліс безперервно дивував своєю красою та химерними образами (мені він, чомусь, нагадує сову)

Повалені стовбури дерев прикрашав квітучий мох

Дорогою бачила аж чотири саламандри, чому про це пишу, бо всі три роки приїжджаючи в гори хотіла побачити цю ящірку, і жодного разу мені це не вдавалось, а тут в один день за всі роки побачила :)

А попереду на мене вже очікували пригоди. Маршрут пролягав через річку, через яку... не було переправи...

Треба було переходити у брід, а на дворі було досить свіжо, хочу вам сказати, та вибору великого я не мала, роззувшись і вище підкотивши штани, зробила крок у воду... відчуття, скажу я вам, непередавані, від крижаної води миттєво перехопило подих, проте декілька кроків і холод вже не відчувався, було навіть приємно йти в прозорій, чистій воді, хоча йти все одно треба було обережно, бо течія була не слабенька, та й час від часу траплялись слизькі камені. Проте перешкода була вдало подолана, ноги ретельно розтерті спиртом, взуті і готові продовжувати шлях. На прощання ще один погляд на річечку.

Далі буде.