Петербуржці

І не подумайте сказати ленінградцеві чи ленінградці, що мовляв, і у нас не гірше, а може навіть і краще, як у вас (це, звісно, коли вам захочеться трішечки хвастонуть!) що й ми, мовляв, своє місто не менше од вас любимо, (це, звісно, коли вам хочеться трішечки позадаватись!), - ніколи цього ленінградцям не говоріть. Бити вони вас не битимуть, - ленінградці народ дуже чемний і дуже гостинний, - проте таким поглядом на вас подивляться, що краще б ударили.

Так писав про ленінградців Остап Вишня.

Еще недавно я никак не мог себе представить петербургского жителя иначе как в халате, в колпаке, в плотно закупоренной комнате и с непременною обязанностью принимать что-нибудь через два часа по столовой ложке..
Но вот, наконец, сияет солнце.. . ...в петербургском жителе, решающемся насладиться весною, есть, что, то такое добродушное и наивное, что как то нельзя не разделить его радости. Он даже при встрече с приятелем забывает свой обыденный вопрос: что нового? и заменяет его другим, гораздо более интересным: а каков денек?

Такими описував петербуржців Ф.М.Достоєвський

В свою чергу, я теж мала велике задоволення познайомиться з славними жителями цього чудового міста.

Зустрівся мені поважний, вишуканої породи, інтелігентний мешканець Петропавлівської фортеці, хм, можливо навіть Генерал
Елегантні, вишукані наряди, чепурність та краса - незмінна притаманна їм риса
Є також серед них веселі і товариські, що люблять розважити, вміють розсмішити, та ніколи не відмовляться поласувати смачненьким

Траплялися й маленькі боягузи, які завжди потрапляють у якусь халепу

Є також пустуни та бешкетники, які цілими днями просиджують біля Фонтанки, співають глузливі пісеньки й гуморески

Ну і звичайно ж є серйозні мислителі, які неквапливо і поважно спостерігають за цікавим та насиченим життям ленінградців та петербуржців