Написано дорогою

Останні місяці, особливо тижні мого життя складались з безкінечних "треба" і нескінченних "мушу". І раптом тинц, наче хтось натиснув на кнопку фотоапарату, вмить всі події застигли наче відбиток на світлині, яку вже можна сховати в скриню пам*яті.

...Переді мною стелиться рівна пряма дорога з кожним кілометром вселяючи в душу спокій и тиху радість.

Дорога рівна, з обох сторін розгортається широка і безмежна краса природи в плеєрі лунає гарна музика. Їхала сама, але зовсім не самотня, в своєму серці везла милих, хороших, дорогих мені людей. Дякую Вам мої хороші, я страшенно пишаюсь тим що Ви в мене є!

Дорога біжить далі, людські оселі трапляються все рідше, тут господарює безмежно красива природа, напуває собою світ, простір, людей. Приємно дивитись коли люди з пошаною ставляться до дарів які дає їм природа, наче просять в неї дозволу користуватись її щедрістю, милуватись красою.

Безмежно широкі поля стеляться обабіч дороги і душа також стає такою ж широкою, готовою приймати ту любов, гармонію і красу яку несе в собі природа. Квіти своїми барвами розбавляють зелений океан, що жене свої хвилі до горизонту і стікає величним водоспадом за край.

Ніжно червоніють польові маки, вони притягують погляд своєю яскравою дикою красою. Вітер гуляє широкими полями і як соболине хутро переливається пшениця.

Могутні дерева міцно тримаються за землю своїм корінням, проте кожен день невпинно тягнуться своїми листочками до неба, вбирають енергію сонця, підставляють листя вітру.

Дорога закінчилась навколишній світ широко відкрив мені свої щирі обійми, я з радістю приймаю їх:)