пʼятниця, 5 листопада 2010 р.

Осіння вистава

Листопад. Все частіше йдуть дощі, листочки підхоплені вітром зграйками метеликів кружляють у повітрі.
Акторка осінь, йде зі сцени блискуче відігравши свою роль, змиває грим, знімає яскраві вбрання, ховає реквізити в комори.
Настав час для затишних теплих кав’ярень з густою чоколядою, гарячого чаю зі смачним тістечком, час для теплої ковдри та цікавої книги, м’якого домашнього затишку, густої прози, і театру.
Театр.. відкриваються великі старовинні двері впускаючи в світ гри, софіт, легкості та дива, ведуть прямо "В барабанний провулок"... Музикант виграє на білому роялі густі мелодії, м’який килим вкриває сходинки, комин, великий старий дерев’яний стіл і крісло з потертої від часу шкіри, створюють особливий затишок.
Маленький зал.. починається вистава... простір пронизують пісні Булата Окуджави, вся вистава побудована на його піснях, перед глядачами розгортається історія кохання
***
Эта женщина! Увижу и немею.
Потому-то, понимаешь, не гляжу.
Ни кукушкам, ни ромашкам я не верю
и к цыганкам, понимаешь, не хожу.
Напророчат: не люби ее такую,
набормочут: до рассвета заживет,
наколдуют, нагадают, накукуют...
А она на нашей улице живет!
***
Один солдат на свете жил,
красивый и отважный,
но он игрушкой детской был,
ведь был солдат бумажный.
Он переделать мир хотел,

чтоб был счастливым каждый,
а сам на ниточке висел:
ведь был солдат бумажный
***
За что ж вы Ваньку-то Морозова?
Ведь он ни в чем не виноват.
Она сама его морочила,
а он ни в чем не виноват.
***
Тусклое здесь электричество,
с крыши сочится вода,
Женщина, Ваше Величество,
как Вы решились сюда?
***
В Барабанном переулке барабанщики живут.
Поутру они как встанут, барабаны как возьмут,
как ударят в барабаны, двери настежь отворя...
Но где же, где же, барабанщик, барабанщица твоя?
***
Не бродяги, не пропойцы,
за столом семи морей вы пропойте,
вы пропойте славу женщине моей!
***
Из конца в конец апреля путь держу я.
Стали звезды и круглее и добрее.
"Мама, мама, это я дежурю,
я дежурный по апрелю!"
***
В склянке темного стекла
из-под импортного пива
роза красная цвела
гордо и неторопливо.
Исторический роман
сочинял я понемногу,
пробиваясь, как в туман,
от пролога к эпилогу.
Каждый пишет, как он слышит,
каждый слышит, как он дышит,
как он дышит, так и пишет,
не стараясь угодить...
Так природа захотела,
почему -- не наше дело,
для чего -- не нам судить.
***
В ночь перед бурею на мачтах горят святого Эльма свечки,
отогревают наши души за все прошедшие года.
Когда воротимся мы в Портленд, мы будем кротки, как овечки.
Да только в Портленд воротиться нам не придется никогда.
***
Легко, необычно и весело
кружит над скрещеньем дорог
та, самая главная песенка,
которую спеть я не смог.
пісні проникають в серце, викликаючи посмішку чи хвилювння лунають у душі залишаючи в ній значний відбиток...

5 коментарів:

VolNa: сказав...

Милая, милая Мандрівниця! Как порадовали! Как порадовали...
Я на песнях Окуджавы выросла, мои молодые родители его часто слушали и сами пели.

А в каком театре давали такую "виставу"? Я как бываю в Киеве, никогда не знаю куда сходить.

Отдельное спасибо за ваш удивительный украинский язык. До чего же красиво... Бальзам на душу.

Unknown сказав...

Чудово, у Вас таки талант до письменництва, таке мереживо романтичних фраз, а вірші Окуджави до них стали доречним доповненням))) Дякую за відчуття реалістичності, ніби сама побувала у театрі:)

Мандрівниця сказав...

VolNa, ilona! Щиро дякую Вам за такі добрі відгуки!

VolNa,
Спасибо Вам! В нашей семье и в кругу друзей
тоже любят песни Окуджавы. И когда собираемся
на какой-нибудь праздник, и есть гитара
они у нас часто звучат.

Театр называется Сузір’я, находится он на улице,
Ярославов Вал, 14б, мне он очень нравится:)


ilona,
рада що Вам сподобалось!
Дякую за увагу і відгук!!!
:)

Vova Vovk сказав...

Отаке почитаєш.. і можна фанатом театру стати... Кращої піар-статті для Сузір'я годі й думати :)... жарти жартами, але дуже гарно!

Мандрівниця сказав...

Дякую:)